Кодекс асертивної поведінки

Асертивність - це наша здатність діяти, спираючись на власні цінності та внутрішню автономію, не залежачи від зовнішніх впливів, тиску чи оцінок, а також брати відповідальність за свої рішення, дії та їх наслідки.Асертивна поведінка - це не жорсткість, це чесність, повага до себе й коректні кордони у взаємодії з іншими.

1. Я маю право оцінювати власні думки, емоції та поведінку і несу відповідальність за їх наслідки.

Маніпулятивна логіка змушує вірити, що «хтось важливіший» має право вирішувати, як нам жити. Насправді всі люди рівні у праві бути останньою інстанцією, суддею щодо себе.Скажи собі: «Я маю цінність за фактом існування. Я компетентний(-а) оцінювати власні прояви».

2. Я маю право не вибачатися та не пояснювати своє рішення, якщо не порушую кордонів інших.

Люди, що мислять категоріями контролю, вимагають звіту за кожен крок. Але пояснення - це право, а не обов’язок. Поки твої дії не завдають шкоди іншим, ти можеш залишати власні мотиви при собі.

3. Я маю право визначати, чи відповідаю за проблеми інших.

Багатьом з дитинства прищепили інтроекти: «ти повинен», «справжній чоловік/жінка мусить», «керівник/працівник зобов’язаний». Вони нав’язують чужу відповідальність.Цілісна особистість діє з власного вибору, а не з примусу чи почуття провини.

4. Я маю право змінювати свою думку.

Життя - процес постійних змін. Триматися за застарілі переконання через страх осуду - означає бути заручником чужої думки.Скажи собі: «Раніше я думав (-ла) так. Тепер інакше. Це нормально».

5. Я маю право помилятися та відповідати за свої помилки.

Страх помилок виростає з перфекціонізму. Але помилки - природна частина розвитку.Якщо щось зроблено неправильно, не звинувачуй себе. Зроби висновки та рухайся далі.

6. Я маю право сказати: «Я не знаю».

Всезнання - хибна установка, прищеплена нам ще зі школи. Реальність значно ширша, ніж наша обізнаність.Фраза «Я не знаю» - це прояв чесності, а не слабкості.

7. Я маю право бути незалежним від прихильності, схвалення чи симпатій інших людей.

Коли немає внутрішньої опори, ми шукаємо її у зовнішньому схваленні. Це формує залежність.Асертивна людина приймає себе та не потребує постійного визнання: «добре, молодець» від інших, щоб почуватись цілісною.

8. Я маю право приймати нелогічні або інтуїтивні рішення.

Людина - не штучний інтелект, не машина. Ми іноді діємо з інтуїції, емоцій або імпульсу. Інколи це правильний вибір, інколи ні - і це частина досвіду.Бути завжди правильним - неможливо, а бути собою - необхідно.

9. Я маю право сказати: «Я тебе не розумію».

Всі ми різні. Нормально - не розуміти когось без додаткового пояснення.Мета фрази «Я не розумію» - не конфлікт, а прояснення та створення більшої ясності у взаємодії.

10. Я маю право сказати: «Мене це не цікавить».

Наші ресурси обмежені. Ми не зобов’язані цікавитися всім, що відбувається навколо, і не повинні бути «зручними» чи «приємними» для всіх.Ми маємо право обирати, чому приділяємо увагу, доки це не шкодить іншим.

Фінальний принцип

Асертивність - це про автентичність, чіткі кордони, повагу до себе і до інших.Це здоровий спосіб взаємодії зі світом, який дозволяє бути чесним (-ою), незалежним (-ою) і водночас емпатійним (-ою).