Магія конфлікту. Прості визначення медіації 😉

Найкращий спосіб відвернути сторін конфліктної ситуації, яким може стати в нагоді медіація, від самої думки про неї – зацитувати їм визначення із закону: «медіація - позасудова добровільна, конфіденційна, структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) …».

От і все, цього досить щоб отримати стійку реакцію ідіосинкразії (ой, про що це я – відрази😊) на медіатора.

Ну а медіатор, згідно того ж Закону: «спеціально підготовлена нейтральна, незалежна, неупереджена фізична особа, яка проводить медіацію».

Контрольний постріл, щоб сторони і не подумали далі щось з’ясовувати у такого підготовленого, нейтрального, незалежного, неупередженого …, непотрібного, недоречного, ніякого… (знову не про те 😊).

Спробую українською мовою розповісти хто такий медіатор і нащо він здався сторонам суперечки (що не хочуть їсти гречку 😊).

Медіатор – це такий собі перець (або перчинка), якого (яку) навчили, дали сертифікат відповідного зразка, і який (яка) закоханий (-а) в ідею неконфліктного розрішення конфліктних ситуацій, бо зараз – це переважно волонтерська діяльність.

А ще – це фрукт, що допомагає сторонам конфліктної ситуації домовитись найбільш комфортним та безпечним чином, щоб успішно завершити неприємну та виснажливу суперечку.

І ще – це той або та, хто володіє навичками та прийомами ненасильницького спілкування, неконфліктного діалогу та мирного врегулювання та вміє вести непрості і емоційно забарвлені перемовини.

Ну і все це в альтернативний і позасудовий спосіб, куди ж без цього 😉