Є, як мінімум, три рівні правди.
Перший - своя правда, маленька, індивідуальна, така звична і рідна, як хатні капці, від якої ніяк не хочеться відмовлятись, навіть якщо вся навколишня реальність їй суперечить, а капці вже зносились та розвалюються.
Другий – велика Правда. Це загальна правда, яка складається з усіх своїх маленьких правд. Є загальні правди різних рівнів – сім’ї, компанії, народу, країни… Загальну правду соціальної більшості така більшість намагається зафіксувати в нормах, законах та підзаконних актах, для того щоб змусити соціальні меншості, в яких теж є свої правди, жити та сповідувати правду тієї більшості.
А є ще третій рівень правди – Істина. Це рівень того, як все є насправді. Істина включає в себе і маленькі і великі правди і ще дещо, на перший погляд приховане та незрозуміле. Той великий задум, для чого існують попередні рівні.
Коли ми перебуваємо нашим усвідомленням на першому рівні, ми обмежені баченням лише своїх власних розтоптаних і зручних капців, в яких зручно швендяти по хаті, але не більше. Ми не бачимо нічого, що знаходиться навколо.
На другому рівні ми вже починаємо бачити та пробувати зрозуміти маленькі правди інших, відстежувати взаємозв’язки та намагатись скласти мозаїку з маленьких правд в якусь загальну картину. Але оскільки ми можемо охопити тільки невеликі ділянки великої правди, ми не розуміємо загального замислу художника, а та картина видається нам незрозумілою та, подекуди, лякаючою.
І тільки розуміння того, що існує третій рівень – Істина, може дати нам можливість наблизитись до усвідомлення законів та закономірностей, взаємозв’язків та взаємозалежностей, відображених на загальній картині.
От тільки насправді мало кому цікава Істина, чи навіть велика Правда. Ми звикли до своїх хатніх капців.
Comments