Магія конфлікту. Право без права.

Найбільш дотичними до медіації є професії юриста та психолога. І часто виникає запитання: «Хто ефективніше та краще зможе застосувати свої професійні навички в медіації?».

Насправді, для медіатора важливо вийти і дистанціонуватись від своїх звичних юридичних чи психологічних ролей. Є навіть думка, що ефективнішим буде медіатор без попередньої професійної деформації 😊

Сьогодні буде багато про юристів і медіаторів.

На перший погляд може здатись, що право і медіація мають багато спільного: і юристи і медіатори працюють з проблемою, конфліктом, спором та клієнтом в ньому.

Однак, процес юридичного супроводу, чи судовий процес та медіація мають суттєві відмінності.

Юрист повинен володіти експертними знаннями в галузі права, процесуального та матеріального законодавства, він представляє і консультує клієнта, який є однією зі сторін конфліктної ситуації. Юрист в своїх рекомендаціях обмежений рамками законів та формує доказову базу правоти позиції клієнта виходячи із наявних документів і обставин, враховуючи їх коректність та законність.

Медіація ж не про закони, підзаконні акти, судові процеси і рішення. Взагалі. Це про співпрацю і довіру, про позиції і спільні інтереси, про взаєморозуміння і взаємоповагу, про емоції та почуття та роботу з усім цим.

Медіація є гнучким процесом, який не обмежується нормативними актами, чи жорсткими регламентами. При цьому в ній присутня структура, завдяки слідуванню якій стає можливим пошук взаємовигідних рішень.

Медіатор – нейтральна і незалежна третя особа, яка за визначенням не може бути представником жодної із сторін та яка не має власного інтересу в справі.

Він не вправі здійснювати консультування, навіть в тій галузі, експертом в якій він є.

Для медіатора взагалі не важливо хто правий, а хто не дуже, бо в кожної сторони своя правда.

Основне завдання медіатора зводиться до налагодження взаємодії сторін суперечки, вибудови довіри, створення умов, в яких сторони зможуть проаналізувати ситуацію, побачити відмінності в поглядах, віднайти справжні інтереси, які насправді стоять за їх діями, позиціями та поглядами та, як результат, визначити точки дотику, на яких можна вибудувати спільне вирішення конфлікту.

Медіатор, на противагу юристу, судді, чи прокурору 😉, зосереджується на інтересах сторін, а не на юридичних аспектах, що регулюють спірну ситуацію. Він не приймає та не пропонує сторонам варіанти рішень в спорі.

Медіатор працює з емоціями сторін, що, в силу специфіки судового процесу, залишається без уваги та оцінки юристами і суддями, яким притаманно вважати, що все, що не стосується справи ніяк не впливає на рішення. Хоча, насправді, дуже часто саме емоції провокують та/або заводять конфліктну ситуацію в глухий кут.

Структурувати, вибудувати та аргументувати правову позицію свого клієнта таким чином, щоб суд прийняв рішення саме на його користь теж не просте завдання для юриста. Тому грамотні та досвідчені юристи, які в змозі це організувати, цінуються на вагу золота. Однак не завжди навіть самі «золоті» юристи можуть створити диво та розробити виграшну стратегію із врахуванням усіх недоліків в документах та забаганок клієнта. Або деколи вимоги клієнта та емоційна складова конфлікту перевищують усі можливості доказової бази.

Саме в таких випадках варто звернути увагу на медіацію.

Таким чином між роботою юристів та медіаторів більше відмінного ніж спільного, а тому вони не пересікаються та, відповідно, не конкурують. Навпаки, медіатор може стати в нагоді юристу у випадках, коли процес обіцяє затягнутись, а клієнт націлений на результат, або перспективи позитивного рішення суду не ясні, або існують проблеми з доказами, чи є розуміння, що навіть при позитивному рішенні суду отримати бажане примусово практично не реально.

І саме юристи, які зацікавлені в позитивному вирішення конфлікту для клієнта, а не в проміжних ситуативних рішеннях, самі часто рекомендують послугу медіації своїм клієнтам.

Отака магія. Консультую конфлікти, працюю зі сторонами разом і окремо, проводжу медіації, в тому числі і online.