«Мене нудить від цієї людини» - чи можлива медіація з тими, хто вас дратує

Дуже часте питання, яке ми чуємо від колег та партнерів. Та мабуть ви також відчували подібне.

«Працюємо кожного дня разом, але не можу навіть спілкуватись з нею/ним». Вже від цієї фрази, можна зрозуміти, що конфлікт є добре витриманим та настояним. Але на відміну від вина, це його аж ні трішечки не красить. Коли суперечки не вирішуються, вони нікуди не зникають – вони існують і живуть не помітно доки не настане момент чергового спалаху.

Та коли вас вже нудить – це напевно вже не просто конфлікт, що здається лежить на поверхні, чи навіть не сварка, яка відбулася нещодавно. Скоріш за все, справжня причина таких не здорових стосунків лежить досить глибоко і покрита багатьма стратами закаменілих геологічних рівнів із різних епох таких взаємовідносин. І найважче у такій людській взаємодії - це усвідомити, що накопичення не вирішених конфліктів, що тягнуться у часі, впливає не помітно на моральний стан і психічне здоров’я самої людини.

Дуже часто ми закриваємо очі на власні потреби у кооперації з іншими, не питаємо і іншу сторону про них. Ми можемо домовитись про щось, що нас не влаштовує, але робимо це заради когось чи чогось. Можемо проігнорувати чиюсь агресивну інтонацію в нашу сторону без зрозумілого приводу; не поділитись відчуттями у моменти, коли колега чи знайома людина не виконує домовленостей. Ми думаємо, що все це можна проковтнути та йти далі. Але… далі зазвичай щось вже іде не так. І як би ми не хотіли, щось змінюється у стосунках з цими людьми.

Що це? Невже мої приховані відчуття невдоволення чи смутку могли так вплинути на подальшу співпрацю? Так. Практика показує, що за кожною оголошеною причиною конфлікту між людьми криються набагато глибші у часі проблеми. Не почули, проігнорували, не відреагували, проковтнули…. Чим більше подібного відбувається, тим активніше емоції починають своє життя у мутаціях, перетворюючись на малюнки монстрів в голові і серці. І тоді ті добрі колеги і партнери в нашій уяві постають героями маскараду, коли вже важко згадати обличчя справжньої людини. На жаль так працює мозок, так функціонують бурхливі не виражені нами емоції.

Як собі допомогти? Як допомогти людині, що застрягла у запереченні дійсності і не може бачити справжнього обличчя співрозмовника через створену маску? Як ми вже зазначили, перш за все - це допомогти усвідомити драматичність такого замкненого кола, складність вийти взагалі із нього, та його вплив на моральний стан володаря таких емоцій. Коли прийде усвідомлення, з’являться обов’язково і шляхи вирішення подібних сценаріїв конфлікту.

Один із них, це медіація. Як ми знаємо медіація дійсно допомагає почути іншу сторону і зрозуміти її, але перш за все медіація допомагає почути себе. Через процес діалогу ми будуємо розуміння еволюції нашої свідомості, виокремлюємо власні потреби і вчимося запобігати подібному у майбутньому. Через медіацію ми також створюємо реалії природньої, справжньої комунікації: коли кожна сторона вміє просити про важливе для себе і вміє слухати іншого так само уважно.

Слухайте себе, слухайте співрозмовника, вчіться дискутувати та правильно виражати свої потреби. Медіація нас на це надихає!